На Привозі завжди все відбувається не як у звичайному світі. Тут не просто купують продукти — тут ведуть філософські розмови про життя, ціну і долю.
Покупець підходить до прилавка з рибою і обережно питає:
— Скажіть чесно, вона свіжа?
Продавчиня дивиться на нього так, ніби він щойно образив її родину:
— А що значить “свіжа”? Вона зранку ще думала, що буде жити довго й щасливо.
Покупець трохи розгубився:
— Тобто вона не сьогоднішня?
— Слухайте, — зітхає продавчиня, — у нас в Одесі “сьогоднішня” — це вже майже історія. Але ви не хвилюйтесь, вона лежить красиво. Подивіться, як спокійно вона на вас дивиться. Навіть не сперечається.
Поруч інший продавець додає:
— У нас риба не просто товар, у нас риба — це характер.
Покупець вже не знає, сміятися чи плакати:
— І який у неї характер?
— Спокійний. Вона вже ні з ким не конфліктує.
У результаті він все ж купує рибу, бо розуміє головне одеське правило: якщо довго думати — тебе ще й переконають, що ти сам її хотів з самого початку.
